Дитяча агресія

Дитячі істерики – це серйозне випробування як для батьків, так і для самих дітей. З цією проблемою в тій чи іншій мірі стикається майже кожна родина. Психологи б’ють на сполох – останнім часом в країні спостерігається зростання сплесків дитячої агресії та насильства. В цій статті спробуємо разом розібратися що є причиною проявів агресивної поведінки у дітей і як запобігти проявам дитячої агресії.

З наукової точки зору агресивна поведінка є одним із захисних механізмів в складних життєвих ситуацій, за допомогою якого будь яка людина намагається якось скинути свої негативні емоції і пристосуватися до навколишнього середовища. Дитяча агресія – це форма поведінки, яка направлена на самозахист і служить для адаптування, задоволення бажань і досягнення мети. Не варто забувати, що потреба та готовність до боротьби – це природна властивість, необхідна у житті людини, тому не потрібно прагнути повністю позбавити дитину від агресії, варто лише вірно скерувати.

Тому коли малюк плаче, тупотить ніжками, вимагаючи, щоб йому щось купили (дістали, зробили), не варто боятися таких ситуацій, і як радять психологи – у цьому випадку важливо вибрати вірну тактику поведінки по відношенню до дитини.

У будь яких випадках з боку дитини істерика це дуже сильний емоційний сплеск, який супроводжується негативними емоціями дитини: роздратуванням, гнівом, навіть агресією. Переважно це трапляється на очах у численної публіки, коли в дитина, не отримавши чогось бажаного або з іншої причини, впадає в страшне роздратування і починає кричати або верещати, в гіршому випадку падає на підлогу і може навіть битися головою.

При проявах дитячої агресії (істерики) перш за все потрібно навчитися відрізняти звичайний плач при будь-якій фізіологічній потребі малюка (яку потрібно задовільнити) від примх дитини. Немає таких дітей, у яких не траплялися б істерики – так вони намагаються знайти спосіб проявити свою волю та характер. Першим ділом не намагайтеся ігнорувати дитячу поведінку. Спокійно скажіть: «Я розумію, ти хочеш мене переконати зробити по-твоєму але ми зараз зробимо інакше з тої причини що…. ». Спираючись на ваше пояснення та на вашу підтримку, малюк навчиться розуміти ваше «ні» і надалі правильно висловлювати та задовольняти свої бажання.

Науковцями доведено, що основними чинниками, які обумовлюють агресивну поведінку дітей є: біологічні (стан здоров’я дитини, генетика), фізичні (атмосферний тиск, температура повітря, освітлення, навіть тіснява у приміщеннях), психологічні (низька самооцінка, високий рівень тривожності, не сформованість навиків самоконтролю поведінки, психічні відхилення, психоемоційні перенапруження), соціальні (неадекватний тип батьківського ставлення, негативний вплив оточення де знаходяться діти). Формуванню агресивної поведінки сучасних дітей дошкільного віку сприяє також задіяння у фактичному процесі негативно-агресивного спілкування та уявлення моделів агресивності ( негативні персонажі, насильство з екранів) .

Щоб досягти успіху у спілкуванні з агресивними дітьми, варто дотримуватися таких порад:

– абсолютно в будь-якій ситуації по відношенні до дитини слід обходитись без криків та фізичного насилля (ляпасів). Тому як подібна реакція (батьків, вихователя) породжує лише агресивну реакцію дитини. Слід пам’ятати, що будь яка насильна заборона – це найменш ефективний засіб подолання агресії, лише шляхом виявлення справжніх причин агресивної поведінки можливе їх усунення;

– варто дати можливість дитині виплеснути свою агресію, вилити її на інші предмети (наприклад дозволити побити подушку, м’які іграшки, боксерську грушу або розірвати намальований папері портрет ворога). Бажано створити для дитини такий собі «куточок гніву», де можна було б їй виплеснути свою злість. Про можливість такого методу боротьби з агресивним станом, дитина має бути попереджена;

– потрібно показувати дитині власний приклад ефективної поведінки, не допускати вияву гніву в її присутності або поганих висловлювань про своїх друзів чи колег, складання планів помсти;

• важливо у середовищі в якому перебуває дитина прибрати фрази конфліктогени: «Якщо ти не зробиш так-то, то я » (шантаж і загроза), «Таке міг сказати тільки ти» (образа), «Ти постійно не виконуєш обіцянки» (критика), «Так буде краще» (нав’язування). Треба вчити дітей позитивно взаємодіяти з однолітками, дорослими, адже засвоєні форми поведінки у цьому віці багато в чому визначають її у подальшому житті дитини;
• нехай дитина відчує, що її люблять, цінують і приймають такою, яка вона є. Власна порада батькам – не соромитися зайвий раз приголубити або пожаліти дитину, вона має бачити, що потрібна і важлива для вас..

Не дивлячись на значну кількість досліджень, присвячених вивченню природи дитячої агресивної поведінки ключові питання, пов’язані з специфікою прояву агресії у дітей залишаються відкритими. Як психологів, так і батьків цікавлять нові, більш сучасні методичні розробки та дослідження, щодо вивчення особливостей дитячої агресивної поведінки та можливої корекції і попередження агресії.

Як виховати щасливу дитину?

Батьки часто нарікають на несамостійність дитини. Але їм треба розуміти, що гена самостійності немає. Те, якою виросте дитина, буде залежати тільки від батьків. Дитина це окрема, повноправна особистість і ставитися треба до неї відповідно.

Як розвинути гармонійну дитину – розповідає Марина Сорокіна, координатор Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.

Багато хто сприймає дітей як нетямущих, залежних створінь. Батьки впевнені в тому, що вони завжди знають, що краще для їхньої дитини. Вільна дитина, часто незручна дитина. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина виросла щасливою, вільною, цілеспрямованою, впевненою в собі особистістю, ці рекомендації допоможуть вам у цьому.

1. Змалечку забезпечте дитині безпечне розвивальне середовище. Для цього всі предмети, які можуть завдати шкоди дитині, мають бути прибрані. Слова «не можна» мають звучати в крайніх випадках, якщо те, що збирається робити дитина, може загрожувати її життю або цілісності. Дуже добре, якщо у малюка буде особистий простір, своя кімната або хоча б свій куточок, її речі та іграшки, якими вона самостійно зможе розпоряджатися за своїм бажанням.

2. Діти дуже люблять проводити час з батьками, допомагати їм. Залучайте дитину до допомоги в господарських справах по дому, відповідно до віку дитини. Можна купити іграшковий інвентар, який дитина може використовувати. У дитячих магазинах можна купити практично все, від іграшкового посуду до швейної машини. Якщо ви обмежені в коштах, можна виділити дитині власний інвентар і розташувати його так, щоб він був у доступному місці. Скажімо, покласти маленьку ганчірочку у ванній, якщо малюк вирішить допомогти вам з миттям підлоги.

3. Проявляти терпіння і послідовність. Звичайно, для того, щоб навчити малюка мити тарілку, потрібно набагато більше часу, ніж зробити це самому, але воно того варте! Не квапте малюка. Обов'язково хваліть за найменші успіхи.

4. Ніколи не сваріть, не критикуйте та не карайте дитину за помилки. Пам'ятайте, той, хто не вчиться, той не помиляється!

5. Дайте дитині можливість вибору – з якої тарілки їсти, в якому платті сьогодні вирушити до дитячого садка. Добре, якщо дитяча буде обладнана так, що у малюка буде можливість самостійно розглянути та вибрати одяг, в якому йому хочеться сьогодні йти.

6. Організуйте простір дому так, щоб у дитини була можливість справлятися без вашої допомоги. Повинні бути невеликі стійкі стільчики, на які ставши дитина може взяти те, що їй потрібно.

7. Пропонуйте дитині пробувати самостійно впоратися з тим чи іншим завданням. Спокійно, доброзичливо запропонуйте їй спробувати одягнути штанці. Запасіться терпінням і похваліть малюка, якщо у нього вийшло.

8. Дитині старшого віку обов'язково надавайте можливість вибору секцій або позашкільних занять. Пам'ятайте, що дитина «шукає себе», тому, спробувавши заняття в театральному гуртку і усвідомивши, що це їй не походить, дитина може зацікавитися спортивною секцією. Надайте їй таку можливість.

9. Уникайте рекомендацій або вимог «не дружити ось з тим хлопчиком». Виховання самостійної особистості є основною профілактикою формування залежної особистості дитини. Дитина, яка поважає себе, має навик прийняття рішень і не боїться брати відповідальність за свої вчинки, відчуває підтримку та прийняття батьків, буде рости здоровою, гармонійною і щасливою особистістю.

які іграшки потрібні дитині?

Безсумнівно, у дитини має бути певний набір іграшок, що сприяють розвитку їїчуттєвого сприйняття, мислення, кругозору, що дозволяють їйпрогравати реальні і казкові ситуації, наслідувати дорослим.

У книзіГ. Л. Лендрет «Ігрова терапія: мистецтво спілкування»наводяться рекомендації щодо вибору іграшок, які допомагають гармонійно розвивати інтелект, емоції, самопізнання, самоконтроль і вміння спілкуватися. Не всі вони купуються в магазині, багато можна зробити самостійно, і від цього вони будуть ще ближчими і дорожчими дитині.

ІГРАШКИ З РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ

Лялькова сім’я(може бути сім’я тварин)ляльковий будиночок, меблі,посуд, машинки, човен, каса,ваги, медичні і перукарські інструменти, годинники, пральні машини машини, плити, телевізори, крейда і дошка, рахівниці, музичні інструменти, залізниці, телефон і т. д.

ІГРАШКИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ФАНТАЗІЇ ТА САМОВИРАЖЕННЯ
Кубики, пірамідки, конструктори, азбука,настільні ігри, розрізні картинки або листівки, фарби, пластилін, мозаїка, набори для рукоділля, нитки, шматочки тканини, папір для аплікацій, клей і т. д.

При купівлі іграшок користуйтеся простим правилом:іграшки слід вибирати, а не збирати!

Іграшки, якими їх уявляють собі дорослі, з погляду дитини нікуди не годяться. Чудовіавтоматичні і напівавтоматичні, повністю зібрані іграшки не можуть задовольнити творчі та емоційні потреби дитини. Дитині потрібні такі іграшки, на яких можна відпрацьовувати, відшліфовувати основні необхідні властивості характеру. Для цього автоматичні іграшки зовсім не придатні.

До чотирьох роківрольова гра стає основним видом діяльності дитини. Ускладнюється змістгри, багато іграшок стають «непотрібними», так як дитяча фантазія здатна перетворювати конкретні предмети в уявні. Так, олівець може стати чарівною паличкою, зелене листя грошима, намальовані орнаменти на папері килимами. Саме тому в такому віці найбільшу користь дитині принесуть не куплені дорогі іграшки, а зроблені своїми руками разом з дорослими.

Великі іграшкидо п’яти роківпоступово перестають займати дитину. А ось набори звірят, солдатиків, лялькових сімей завойовують інтерес і емоції дитини. З’являється велика можливість для програвання різних варіантів з одними і тими ж іграшками, розвивається фантазія і уява, мислення перестає бути конкретним, а емоціойний світ збагачується.

Шестирічній дитинікорисніше і цікавіше вже не статичні і конкретні іграшки. Вона буде рада незвичайному конструктору, моделям кораблів і літаків, красивим фломастерам і захоплюючій настільній грі, розбірному роботові-трансформеру, набору для шиття і в’язання. Дітям дуже подобаються іграшки, зроблені власними руками, особливо, якщо вони стають корисними для інших. Діти люблять в цьому віці робити іграшки-подарунки (кухонні прихватки, серветки, прикраси). Радість і гордість викликає в дитині той факт, що вона вміє робити добро оточуючим і близькимлюдям. Тому будь-яке бажання дитини щось змайструвати, зшити, склеїти і комусь подарувати, має вітатися батьками, якщо вони хочуть розвинути в дитині працьовитість, посидючість і бажання щось у житті давати іншим. Іграшкові магазини йдуть на другий план, а найбільший інтерес у дітей викликають прилавки з канцелярським приладдям, будівельними матеріалами, нитками і гудзиками. Дитина сама готує себе до зміни виду діяльності та шкільному навчанню.

Що робити, коли дитина не слухається?

Батькам важко знаходити спільну мову з неслухняними та впертими дітьми. Навіть найпростіші повсякденні справи, на кшталт купання або прийому їжі, стають складним випробуванням. У більшості випадків батьки самі несвідомо провокують таку поведінку, піддаючись на істерики дітей. Кращий спосіб справитися з неслухняною дитиною – показати їй, що її хитрощі не працюють. Разом з тим необхідно відзначати моменти, коли дитина поводиться добре.

Особливості характеру впертих дітей:

Далеко не кожну дитину, яка проявляє свавілля й упертість у поведінці, можна назвати неслухняною. Перш ніж вживати виховнихзаходів, важливо зрозуміти причину неслухняності. Можливо, така поведінка – результат вікової кризи або дитина намагається відстояти свою позицію, домогтися більше свободи в прийнятті рішень і дещо послабити батьківський контроль.

Діти звеликою силою воліможуть бути надзвичайно розумними та творчими. Вони ставлять багато запитань, що нерідко сприймається батьками як бунт. Вони завжди мають власну думку з різних питань і відстоюють свої позиції. Цілком можливо, що в такому випадку не можна «ламати» дитину й вимагати безумовного підпорядкування.

Неслухняну й уперту дитину можна впізнати за такими ознаками:

• У неї є стійка потреба в тому, щоб бути почутою й визнаною. Тому вона всіма можливими способами намагається привернути до себе увагу.
• Вона наполегливо відстоює свою самостійність.
• Вона віддана тому, що любить.
• У неслухняних дітей істерики відбуваються частіше, ніж звичайно.
• Дитина любить командувати й займає лідерську позицію в колективі.

Батькам непросто справлятися з дітьми, що володіють великою силою волі, але не все так безнадійно. Дослідження показали, що діти, схильні порушувати правила та ставити під сумнів загальноприйняті норми, часто досягають великих успіхів у навчанні та професійній діяльності. Вони не схильні піддаватися поганому впливу однолітків.

Психологія неслухняності: як зрозуміти дитину з розвиненою силою волі?

Якщо ви за вдачею рішуча особистість, швидше за все, ви хочете бачити цю рису характеру й у своїй дитині. Проблема в тому, що відрізнити рішучість від неслухняності складно. Отже, в чому ж різниця?

Словники визначають рішучість як «завзятість у досягненні мети». Непослух можна визначити як «рішучість діяти певним способом». Іншими словами, дитина відмовляється міняти свою точку зору, поведінку або дії, попри на те, що її змушують це зробити.

Непослух у дитини може бути спадковим або набутим. Можливо, саме ви провокуєте її на непослух. У будь-якому випадку, можна змінити поведінку дитини в кращу сторону.

Як поводитися з неслухняною дитиною?

Можливо, ваша дитина відмовляється лягати спати або кидає ложку на підлогу, коли ви намагаєтеся її погодувати. Або вона вперто надягає один і той же одяг щодня, не бажаючи поступитися. Пропонуємо 10 ефективних порад психологів, які допоможуть упоратися з подібною поведінкою.

№ 1. Слухайте й не сперечайтеся

Спілкування – це двосторонній процес. Якщо ви хочете, щоб ваша вперта дитина слухала вас – спочатку вислухайте її. У дітей із сильною волею зазвичай бувають стійкі переконання та схильність сперечатися. Вони стають некерованими, коли відчувають, що їх не чують. Дитина наполягає на своєму – значить, уважно вислухайте її й відкрито поговоріть з нею про те, що її турбує. Це повинно допомогти. Щоб відкрито поговорити з дитиною, підійдіть до неї збоку, а не обличчям до обличчя. Говоріть неголосно та спокійно.

№ 2. Зберігайте зв'язок з дитиною, не змушуйте її підкорятися

Коли ви змушуєте дитину зробити щось, вона, швидше за все, буде бунтувати та зробить усе можливе, щоб не виконувати вашу вказівку. Така поведінка часто зустрічається в неслухняних дітей. Опір виникає інстинктивно й зустрічається не тільки в дітей. Щоб цього уникнути, зберігайте зв'язок із дитиною.

Наприклад, якщо дитина наполягає на тому, щоб дивитися телевізор замість того, щоб лягати спати, змушувати її марно. Коли ви показуєте, що вам не все одно, дитина, швидше за все, буде наполягати на своєму. Діти, що зберігають зв'язок зі своїми батьками, хочуть співпрацювати. Близький зв'язок з неслухняною дитиною допоможе вам упоратися з її поведінкою. Перший крок до цього ви можете зробити вже сьогодні – просто обійміть свого малюка!

№ 3. Завжди давайте дитині вибір

У дітей є своя думка з багатьох питань, і їм не подобається, коли їм кажуть, що робити. Якщо ви скажете своєму 4-річному малюку, що о 21 годині йому потрібно лягати спати, він, швидше за все, відмовиться це робити. Дайте дитині вибір замість вказівок. Замість того, щоб змушувати її йти спати, запропонуйте вибрати, яку казку разом почитати перед сном.

Дитина може продовжувати наполягати на своєму та сказати: «Я не ляжу в ліжко!» У такому випадку зберігайте спокій і скажіть: «Ні, ти не вибрала». Повторюйте це стільки разів, скільки буде потрібно, та як можна спокійніше. Коли це буде виглядати, як зіпсована платівка, дитина, швидше за все, поступиться.

Занадто багато варіантів вибору – теж не дуже добре. Наприклад, якщо ви запропонуєте дитині дістати з шафи одяг, в якому вона хоче піти на прогулянку, вона розгубиться. Замість цього краще запропонувати вибрати один з 2-3 варіантів.

№ 4. Завжди зберігайте спокій

Якщокричатина неслухняну дитину, то нормальне спілкування перетвориться на змагання, хто кого перекричить. Дитина може розцінити ваше підвищення голосу як заклик до словесного поєдинку, і це тільки погіршить ситуацію. Візьміть ініціативу в розмові у свої руки й дайте дитині зрозуміти, що їй необхідно поводитися в рамках пристойності.

Зберігайте спокій усіма можливими способами: медитуйте, виконуйте дихальні вправи або слухайте заспокійливу музику. Вмикайте її вдома, щоб дитина теж могла чути.

№ 5. Поважайте дитину

Якщо ви хочете, щоб малюкповажаввас і вашу думку, вам потрібно поважати і його. Якщо змушувати дитину діяти певним чином, ви втратите свій авторитет в її очах. Є кілька способів проявити повагу до дитини:

• Обговорювати разом рішення, а не наполягати на тому, щоб вона виконувала вказівки.
• Встановлюватирозумні правиладля всіх дітей і не трактувати їх кожен раз так, як вам зручніше.
• Співчувати дитині, ніколи не ставитися зневажливо до її почуттів та ідей.
• Дозволяти дитині самостійно робити те, що в її силах, уникати спокуси робити щось за неї. Цим ви висловлюєте свою довіру.
• Пояснюйте дитині сенс своїх слів і виконуйте обіцянки.

Показуйте дитині прикладгарної поведінки, адже вона постійно за вами спостерігає. Це золоте правило, яке батьки повинні неухильно виконувати.

№ 6. Потоваришуйте з дитиною

Неслухняні діти або діти з сильною волею надзвичайно чутливі до того, як ви з ними поводитеся. Тому завжди стежте за тоном свого голосу, жестами й за тим, що ви говорите. Коли дитині з вами некомфортно, вона робить усе, щоб захистити себе: бунтує, сперечається або проявляє агресію.

Якщо змінити своє ставлення до дитини, вона буде по-іншому реагувати на ваші слова. Замість того, щоб вказувати, що потрібно робити, будьте з малюком на рівних.

Використовуйте фрази на кшталт «Давай спробуємо...», «Як щодо?..» замість «Я хочу, щоб ти...»

Використовуйте веселі заняття, щоб мотивувати дитину зробити що-небудь. Наприклад, якщо ви хочете, щоб вона прибрала за собою іграшки, почніть самі це робити, а дитину призначте своїм «головним помічником». Можна також влаштувати змагання на час, хто швидше прибере іграшки. Пам'ятайте, що головна мета всіх цих дій – стати кращим другом своїй дитині.

№ 7. Шукайте компроміси

Іноді краще домовитися та знайти компроміс. Часто діти поводяться зухвало, коли не можуть отримати те, чого хочуть. Поставте дитині кілька запитань: «Що тебе турбує?», «Що трапилося?», «Ти чогось хочеш?», щоб вона розповіла про це. Вона побачить, що ви поважаєте її потреби та берете їх до уваги.

Якщо ви домовляєтеся з дитиною, це не означає, що ви будете виконувати всі її забаганки. Просто будьте уважні до неї й більш розважливі. Наприклад, якщо малюк не хоче лягати в ліжко у встановлений час, домовтеся про варіант, який влаштує вас обох.

№ 8. Створіть удома доброзичливу атмосферу

Діти вчаться, коли спостерігають або роблять щось своїми руками. Коли дитина бачить, що її батьки постійно сперечаються між собою, вона вчиться чинити так само. Суперечки між батьками створюють стресову обстановку в будинку, що сильно впливає на настрій і поведінку дитини. Як стверджують психологи, це може викликати соціальну відстороненість і навіть агресію.

№ 9. Подивіться на світ очима дитини

Щоб краще зрозуміти поведінку вашого неслухняного малюка, постарайтеся подивитися на ситуацію з його позиції. Уявіть себе на місці дитини й подумайте, чому вона так поводиться. Чим краще ви знаєте свого сина чи доньку – тим легше вам буде справлятися з поганим поводженням і впертістю.

Наприклад, якщо дитина відмовляється робити уроки, можливо, це відбувається тому, що завдання здається їй непосильним. Коли їй складно сконцентруватися або роботи занадто багато, ви можете розбити завдання на маленькі частини, які легко виконати в короткі терміни. Робіть невеликі перерви між завданнями. Так заняття уроками викликатимуть у дитини менше стресу.

№ 10. Заохочуйте позитивну поведінку дитини

Іноді ви не будете знати, як упоратися з агресивною поведінкою. Але, діючи необдумано, ви можете ще більше спровокувати негативну поведінку. Наприклад, якщо дитина постійно відповідає «Ні!» на все, що ви їй говорите, подумайте, чи не занадто часто ви самі вимовляєте це слово.

Щоб змінити негативні прояви характеру, психологи радять пограти з дитиною в гру «Так чи ні». За правилами гри, на всі питання дитина повинна відповідати тільки «так» або «ні». Ставте запитання на кшталт «Ти любиш морозиво?», «Ти любиш грати?», «Ти хотів би побачити живого динозавра?» Чим частіше малюк відповідає позитивно, тим сильніше він відчуває, що його чують і розуміють.

Найбільш поширені проблеми з неслухняними дітьми:

У міру дорослішання малюка батьки зіштовхуються з багатьма труднощами. Деякі проблеми стають справжнім «каменем спотикання» й вимагають чимало сил і часу для вирішення. Пропонуємо список з декількох найбільш актуальних питань, які можна легко вирішити за наявності правильної стратегії.

Дитина та правильне харчування:

Іноді діти бувають дуже примхливі, коли справа стосується їжі. Не можна весь час дозволяти малюку їсти тільки те, що йому подобається. Кращий спосіб привчити до правильного харчування – зробити прийом їжі веселим заняттям.

• проявіть творчість в оформленні страв;
• дозвольте малюкові брати участь у приготуванні страв, сервіровці столу;
• переконайте спробувати хоча б шматочок, якщо дитина відмовляється їсти;
• приготуйте маленькі порції різних страв і дозвольте вибрати те, що їй подобається.

Як же карати неслухняну дитину?

Дітям необхідні правила,дисциплінай чіткі рамки. Вона повинна знати й розуміти, що будь-який вчинок, як хороший, так і поганий, призводить до своїх наслідків. Переконайтеся в тому, що вона знає про наслідки у випадку, якщо порушить установлені правила.

Покарання має застосовуватися негайно, щоб малюк міг зрозуміти, за що його покарано. Як покарання, можна скоротити час на ігри й перегляд телевізійних програм або доручити виконувати дрібні домашні обов'язки. Проявіть творчість у тому, щоб придумати покарання, яке допоможе дисциплінувати дитину. Запам'ятайте: завдання батьків – не покарати, а дати дитині зрозуміти, що її поведінка є неприйнятною.

Як розвивати свою дитину?

Емоційна компетентність — це здатність проявляти й розрізняти емоції — як власні, так і іншої людини. Дитина ще не вміє керувати своїми емоціями, стримувати їхні небажані прояви. Вся її активність — виразно емоційна, забарвлена позитивними чи негативними переживаннями. Тому одним з найбільш важливих завдань батьків та вихователів є допомога дитині в освоєнні емоційного світу.

Чому так важливо розвивати навичку емоційної компетентності?

Засловами розробників, емоції єнайважливішим ланцюжком зв’язку дитини знавколишнім світом,фундаментом ставлення досебе йінших. Саме емоції тапочуття дають дитині змогу осмислити йрозрізнити добро ізло, красиве йнекрасиве, пізніше— опанувати здатність регулювати власну поведінку. Важливо сформувати вдитини уявлення проте, щонемає поганих іхороших емоцій, анатомість єпозитивно йнегативно забарвлені. Дитина має засвоїти, щоможе відчувати будь-які емоції, але заподіювати шкоду собі чиіншим неможна.

Якрозвинути емоційну компетентність дошкільника?

1СХОДИНКА— ДИТИНА ВІДТВОРЮЄ ЕМОЦІЮ— мибачимо їїемоційну реакцію (наділяє емоціями іграшки, неживі об’єкти)

Запитання для аналізу:

• Чиграється моя дитина іграшками, озвучуючи діалоги?
• Чизмінюється при цьому тон їїголосу, міміка?

Ідеї для розмови: Можна розповісти історію, яквилюбили гратися іграшками, вигадували їмімена (які саме?) таісторії, розмовляли їхніми голосами.

Цікаві ігри тавправи:

1) Під час мультфільму спостерігайте зареакцією дитини, промовляючи: «Типобачив, щогерою сумно, боляче, він образився?», «Тиздаєшся сумним. Тобі шкода героя?», «Смієшся, борадий загероя?».

2)Гра «Покажи емоцію»: випоказуєте емоцію— дитина називаєїї, інавпаки.

• Варіант гри для компанії: називаючи емоцію, кидаєте м’ячик. Хто впіймав, показуєїї. Тоді називає свою емоцію іпередає м’яч далі.

3) Намалюйте разом здитиною обличчя зносом іочима тадодайте деталі, щоб змінити емоцію.

2СХОДИНКА— ДИТИНА ВИЯВЛЯЄ УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩОІНШІ ДІТИ ЄЛЮДЬМИ, АНЕРЕЧАМИ (їмбуває радісно, боляче, образливо тощо)

Запитання для аналізу:

• Чирозуміє моя дитина, щоіншим дітям (людям) буває боляче?
• Якцепобачити?

Ідеї для розмови: Розкажіть історію. Наприклад, щовдитинствіви (ваш друг) були дуже активні, емоційні. Усі емоції відображалися наобличчі, якумультфільмі. Якось вищось загубили (розбили, вдарили) йсильно розплакалися. Нацеодин дорослий сказав: «Тиж хлопчик! Хлопчики неплачуть». Аінший заперечив: «Ти— людина. Усі люди відчувають іпроявляють емоції.Ценормально— плакати, коли боляче чиколи тиображений».

Цікаві ігри тавправи:

1) Запропонуйте дитині разом розрізнити емоцію кота або собаки (уних немає потрібних м’язів намордочці, але вони проявляють себе поведінкою).

2) Поміркуйте здитиною: «Ачимає емоції рослина, камінь?»

3СХОДИНКА— ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ПРОСТІ ЕМОЦІЇ: злість, смуток, цікавість тощо

Запитання для аналізу:

• Який настрій умоєї дитини впродовж дня?
• Щоїїзасмучує/тішить?
• Якмалюк виражає свій настрій?

Ідеї для розмови:

1) Розкажіть, якудитинстві раділи, наприклад, святкуючи день народження, отримуючи бажану іграшку тощо.

2) Ставтевідкриті запитання, щомотивують довираження емоції: «Щотобі найбільше сподобалося напрогулянці?».

Цікаві ігри тавправи:

1) Намалюйте лото емоцій (піктограми: радість, сум, страх): іззаплющеними очима діставайте картку, розплющуйте очі, називайте емоцію, показуйте їїйпроговорюйте: «Ясумую, коли...».

2) Намалюйте або пошийте ляльку: зодного боку радісне обличчя, здругого— сумне. Коли дитина проживає емоцію, дайте їйляльку іподивіться, яким боком вона візьме їїдосебе.

• Запитайте: «Щолялька зараз просить, чого їйхочеться?».

4СХОДИНКА— ПРОЯВ ІСТЕРИК, АФЕКТІВ

Непотрібно боятися такої поведінки дитини. Це—закономірний етап їїрозвитку, коли вона щенеможе керувати власними емоціями. Дорослі уцей час навчають дитину власною реакцією.

Запитання для аналізу:

• Чибачили виістерики всвоєї дитини?
• Якчасто?
• Якзаспокоюєте їїуцімоменти?

Ідеї для розмови: Розкажіть: удитинстві вичасом теж кричали йпадали, ценормально. Але мама постійно нагадувала: те, щонебезпечно, робити неможна (завдавати болю собі йіншим).

Цікаві ігри тавправи:

Створіть власні традиції примирення після сварки.

Алгоритм дій під час істерики:

1) Пригадати: дитина навчається саморегуляції; вона так поводиться нетому, щонехоче стриматися, атому щонеможе.

2) Установити контакт (присісти, торкнутися).

3) Назвати емоцію дитини. Якщо мимаємо рацію, реакція накілька секунд посилиться, апотім одразу згасне.

4) Підтримати: «Сумно, коли неможеш отримати бажане», «Ятеж злюся, коли програю».

5) Запропонувати дію: «Давайми... (глибоко подихаємо, сфотографуємо бажане, виправимо тощо)».

5СХОДИНКА— ДИТИНА СВІДОМО ПЕРЕХОДИТЬ ВІД ОДНОГО ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ДОІНШОГО (від гніву дозаспокоєння)

Запитання для аналізу:

• Який емоційний стан умоєї дитини впродовж дня?
• Щодопомагає їйупоратися згнівом, злістю?

Ідеї для розмови: Розкажіть: якось хлопчик забрав мою машинку. Якричав іплакав. Мама обійняла йзапитала: «Тобі прикро? Ятеж злюся, коли без дозволу беруть мої речі. Спробуймо заспокоїтися йпоговорити зним».

Цікаві ігри тавправи:

1)Гра «Чому він плаче?»: Візьміть іграшку. Скажіть, щовона плаче. Малюк визначає причину йзаспокоює. Підказуйте дії: біль— звернутися долікаря; образа— поспівчувати, пояснити.

2)Гра «Заморозка»: Кожні 10хв кажіть: «Стоп. Тияка емоція?». Відзначайте зміни.

3) Наприкінці дня «заповніть щоденник»: дитина нааркуші малює своє обличчя сьогодні йрозповідає, щовикликало таку емоцію, підраховує, яких емоцій більше.

6СХОДИНКА— ДИТИНА ПРОЯВЛЯЄ ЦІКАВІСТЬ ДОСТАНУ ІНШИХ ЛЮДЕЙ (чиставить запитання про стан інших людей)

Запитання для аналізу:

• Чизвертає увагу моя дитина намій стан чистан інших дітей?

Ідеї для розмови: Розкажіть, якпобачили, щоваша мама дуже засмучена. Вирозпитували, щознею. Мама розповіла, щоотримала листа від бабусі йдізналася, щотазахворіла. Потім мама поглянула навас ісказала: «Вона неодмінно скоро одужає йприїде вгості». Язрадів. Поясніть: емоції допомагають зрозуміти, щознами, іправильно відреагувати, змінити свою поведінку.

Цікаві ігри тавправи:

1) Говоріть про свої емоції: «Ясумую, томущо... Язлюся, томущо...».

2) Роздивляйтеся фото вальбомі, роблячи акцент нарізних емоціях.

3) Гра «Портрет наосліп»: Подивіться певний час одне наодного. Невідриваючи погляду від обличчя партнера, спробуйте намалювати його портрет (незаглядаючи варкуш). Потім поміняйтеся місцями.

7СХОДИНКА— ДИТИНА РОЗРІЗНЯЄ ЕМОЦІЙНІ СТАНИ ЛЮДЕЙ НАВКОЛО (орієнтується, коли радіють, засмучуються, сердяться)

Запитання для аналізу:

• Які вправи допоможуть дитині краще розуміти стан інших людей?

Ідеї для розмови: Розкажіть дитині історію звласного досвіду. Наприклад, яквигралися наподвір’ї зіншими дітьми йпомітили дівчинку, яка розкидала все довкола, кричала йтупала ногами. Визапитали вмами, чому дівчинка так розлютилася. Мама відповіла: «Катя засмучена, тому щоінші діти зламали їїіграшку».

Цікаві ігри тавправи:

Пограйте вгру «Детектив»: спостерігаючи залюдьми (дітьми), спробуйте визначити їхні емоції. Можна також пофантазувати, чому вних виникли такі емоції.

8СХОДИНКА— ДИТИНА РОЗРІЗНЯЄ СВОЇ НАСТРОЇ

Запитання для аналізу:

• Чиможе дитина назвати свою емоцію, розрізняти емоції інших ісама заспокоїтись?

Ідеї для розмови:

Розкажіть: язасмутився, неотримавши вподарунок собаку, яку дуже хотів, інікому неказав, щозімною. Тоді мама обійняла мене йзапитала: «Ябачу, щось тебе засмутило». Язаплакав від розпачу. Мама обійняла сильніше: «Тиможеш сказати проце». Іярозповів.

Цікаві ігри тавправи:
1) Якого кольору твій настрій (емоції)? Намалюй.
2) Станцюйте танець суму, радості, страху тощо.
3) Барометр емоцій: палець угору— радість, униз— злість, убік— сум.
4) Створіть книжечку, щоб записувати (малювати), якупоратися земоцією: «Коли язлюся— глибоко подихати, випити води...», «Коли сумую— обійняти себе, поплакати, послухати музику, згадати, кого люблю...».

9СХОДИНКА— ДИТИНА ПОЯСНЮЄ ПРИЧИНУ СВОЇХ ЕМОЦІЙ

Запитання для аналізу:

• Коли дитина злиться, сумує, радіє, чиможе вона сказати про свій стан ічим він викликаний?

Ідеї для розмови: Розкажіть історію. Наприклад, ябула дуже розлючена, босестра зламала будиночок, який мибудували разом. Але підійшов тато йобійняв мене: «Ябачу, тисердишся насестру, бовона зламала твій будиночок. Звісно, неприємно, коли ламаютьте, щотибудуєш. Можеш сказатиїй: «Язлюся натебе, так робити неможна!».

Цікаві ігри тавправи:

Намалюйте дитині схему (сходинки) будиночка-нагадування. Можна поставити кубики або цеглинки LEGO.:

• я(радію, боюсь, злюся, сумую);
• томущо (сталося, хочу...);
• мені важливо... (бажана відповідь).

Зацією схемою говоріть про свої емоції, адитина навчатиметься цього.

10СХОДИНКА— ДИТИНА ВПІЗНАЄ ТАНАЗИВАЄ РІЗНІ ЕМОЦІЇ ІНШИХ ЛЮДЕЙ

Запитання для аналізу:

• Щодопомагає дитині запам’ятати назви емоцій івпізнати їхвінших людях?

Ідеї для розмови: Розкажіть, якодного разу побачили, щоплаче ваша сестра. «Вона загубила іграшку. Мені дуже хотілося їївтішити, іяпочав шукати іграшку. Скількиж було радості, коли миїїзнайшли. Апотім мама сказала: „Якдобре, щотидопоміг сестрі. Явпевнена, щовона запам’ятає цейзахоче прийти тобі надопомогу, коли типотребуватимеш“».

Цікаві ігри тавправи:

1) Намалюйте пряникову людину. Разом позначте, де«живе» кожна емоція (страх— розширені зіниці, стиснуті щелепи, холод уживоті, серцебиття). Поміркуйте, які ознаки можна побачити зовні, аякі лише зсередини відчутні.

2)Гра «Впізнай емоцію»: дорослий зображує емоцію, адитина звіряє зісхемою таназиває цюемоцію.

Від творчих батьків до творчої дитини

Роль сім’ї у формуванні творчої особистості дитини значною мірою обумовлена тим вагомим емоційним впливом, який сім’я справляє на дитину. Атмосфера в родині впливає на формування і розвиток творчого потенціалу, активної життєвої позиції дитини, її самопочуття й задоволеність власним життям.

Творчість у сім’ї – це гра. Грати можна в будь-якій ситуації, і діти зазвичай роблять це, виконуючи повсякденні справи. Діти грають спонтанно, якщо їм у цьому не заважати. Для дітей гра – це можливість експериментувати, тренувати якісь нові навички, самостійно знаходити рішення, брати на себе відповідальність, розвивати характер та інтелект. Від дорослих багато в чому залежить створення безпечної і сприятливої атмосфери для ігор.

Спостереження і дослідження показують, що, якщо батьки малюють, малюватиме і дитина. І неважливо, наскільки добре батьки вміють малювати. Важливо, що вони дістають від цього задоволення. Кожен батько чи мати може намалювати дитині морквинку або вишеньку. Для цього не потрібні спеціальні знання та вміння. Цей малюнок завжди буде кращим і більш схожим на реальність, ніж те, що може намалювати маленька дитина, адже в неї ще не настільки досконала дрібна моторика, вона не так добре вміє управляти своїми пальчиками. Для малюка це буде диво – як на білому папері з’являється якийсь об’єкт (овоч чи ягода), те, що можна впізнати, те, що реально існує.

Специфіка “гри” як виду діяльності має неоціненні переваги. Наше “доросле” життя настільки серйозне і квапливе, ми так завжди поспішаємо (згадаймо, як тягли дитину до дитсадочка чи на якісь заняття), що грати перестаємо дуже рано – і залишаємося на все життя такими людьми, що не награлися. Коли в дорослій компанії починають якусь гру (знову ж таки, згадаймо так звані корпоративні вечірки), навряд чи знайдеться людина, яка рано чи пізно до неї не долучилася б. Граючи, дорослий потрапляє в абсолютно комфортний і безпечний простір. Це колосальний ресурс для інших справ і ситуацій, у які потрапляє людина. Тобто гра (і творчість узагалі) є дуже ресурсною для кожного з нас.

Ще одна особливість ігрової діяльності пов’язана з тим, що вона не має практичної мети. Вільна, жива гра спрямована не на результат, а на сам процес гри, тобто гра – єдиний вид людської діяльності, зорієнтований на сам процес. Люди грають, тому що це приємно. У грі немає ніякого принципу реальності – є лише принцип задоволення!

Настрій гри, легкості, необов’язковості, різних неочікуваних можливостей надає людині більшої свободи. У грі потрібні нестандартність, несподіваність, оригінальність.

Варто пам’ятати, що під час занять спільною творчістю дітей і батьків фіксація уваги лише на одному, найочевиднішому, результаті – продукті творчості, увага лише до досконалості створюваного образу – малюнка, який дитина або Ви разом з нею намалювали, колажу, який зробили, тощо – негативно впливає на інші результати такої діяльності, які є не менш, а можливо, і навіть більш важливими. Серед можливих інших результатів спільної творчості – тренування загальної здатності дитини творити і при цьому співпрацювати; емоційний стан і спогади про заняття (творчий процес): приємні або неприємні, задоволення або ж засмучення; вплив занять на ваші з дитиною стосунки – покращення, зміцнення стосунків або ж посилення взаємних образ і роздратування. Досконало малювати, ліпити, конструювати дитина може навчитися і в образотворчій студії, а от досвід спільної з батьками творчості є унікальним і має значний цілющий потенціал. І головне: дитина не може набути такого досвіду ні з ким іншим!

Ще однією важливою умовою, необхідною для створення творчої атмосфери в сім’ї, є довіра і спілкування з дитиною на рівних (принаймні під час ігор та спільної творчості). Якщо Вам незрозумілі ігри, які цікавлять дитину, спробуйте подивитися на них її очима, без оцінок та порад, проявіть відвертий інтерес, обережно запитайте, що саме важливо для Вашої дитини в тій або іншій грі. Якщо дитина хоче поділитися з Вами і довіряє Вам, вона, відчувши відвертий, безоціночний інтерес, з радістю відкриє Вам двері у свій дитячий світ. Саме спілкування на рівних створює можливості для того, щоб між двома людьми налагодилися креативні стосунки, особливістю яких є неперервне відчуття взаємної поваги і спільності. Креативні стосунки створюють умови для взаємного розвитку та самореалізації. У таких стосунках люди змінюються – і змінюються лише в позитивний бік! Сприймаючи одне одного як унікальних особистостей, проживаючи і переживаючи разом різноманітні емоції (які є невід’ємною частиною творчого процесу), люди навчаються краще розуміти себе та одне одного, навчаються бути більш терпимими і набувають досвіду особистісного прийняття. Такі стосунки передбачають повагу під час візитів на територію іншої людини. У таких стосунках дорослий не є карателем або просвітителем, а насамперед посланцем доброї волі. Саме така атмосфера і такі стосунки здатні забезпечити умови для формування довіри та відчуття дитиною себе в безпеці, що сприяє її розвитку – як емоційному, так і пізнавальному, і загалом – формуванню її як особистості.

Якщо існують можливості для розвитку здатності до творчості у дорослого, то дитина сама є творчістю. Проявляти себе у творчій формі є для неї природним станом, адже вона щодня робить щось нове, незвичне для себе. Але дорослі на сьогодні придумали безліч способів обмежити творчість дитини, її самопрояви. Тому спробуємо підсумувати, що дорослому треба робити для розвитку творчості дитини:

· дайте дитині можливість експериментувати з образотворчими матеріалами і з повагою поставтеся до такого творчого процесу;

· дайте дитині можливість задовольнити свою цікавість і дозвольте їй погратися та, можливо, зробити щось незвичне для Вас (звісно, при цьому заздалегідь обміркуйте і повідомте дитину про межі дозволеного);

· створіть для дитини такі умови, щоб вона мала свободу вибору у творчому процесі;

· якщо дитина намагається щось зробити, уникайте повчань і зайвих порад; найкраще, що Ви можете зробити, – сісти поруч і дістати задоволення від власного творчого процесу, і цим Ви подасте дитині найкращий приклад;

· ставтеся до творчості дитини шанобливо та обов’язково враховуйте, наскільки важливе і СПРАВДІ ЗНАЧИМЕ для неї це заняття;

· приймайте почуття дитини без критики та визнавайте її право мати власні, іноді дивні і незручні для Вас, почуття;

· покажіть дитині, як Ви пишаєтеся її творчими здобутками (якщо Ви вже маєте досвід того, як можна винагороджувати себе і пишатися власними творчими здобутками, Вам буде набагато легше бережно й відверто висловлювати своє захоплення роботами дитини);

· виділіть місце для “виставляння” творчих здобутків дитини, при цьому прислуховуйтеся до її ідей щодо організації простору виставки;

· надихайте дитину на творчість, стимулюючи її допитливість і сприяючи її проявам себе як особистості;

· обговорюйте з дитиною те, що відбувається у Вашому та її житті, а також книжки, казки, мультфільми, фільми та вистави;

· створіть удома творчу атмосферу.

Коронавірус. Все, що треба знати

Коронавіруси - це велика родина вірусів, які викликають захворювання, починаючи від звичайної застуди до більш важких захворювань. Новий коронавірус - це новий штам, раніше не ідентифікований у людей. COVID-19 - це інфекційне захворювання, спричинене останнім виявленим коронавірусом (SARS-CoV-2).

Як поширюється вірус?

Люди можуть заразитися COVID-19 від інших людей, які мають вірус, вдихаючи дрібні крапельки рідин від людей із COVID-19, які кашляють або чхають, або через дотик до забруднених поверхонь.

Які симптоми?

Багато людей, які заражаються, відчувають легкі симптоми і одужують, але деякі люди можуть переносити хворобу досить тяжко.

Симптоми включають поєднання:

-Лихоманка

-Кашель

-Утруднене дихання

-Біль у м'язах

-Втома

Як можна підготуватися якщо у Вас, чи Ваших пацієнтів імуноскомпрометований стан?

· Навчайте себе, дізнавайтесь актуальну інформацію по COVID-19 із надійних джерел.

· Поповніть запас ліків, що відпускаються за рецептом, або подумайте про онлайн замовлення ваших ліків.

· Продовжуйте практикувати конкретні профілактичні заходи, як прописані вашим лікарем у зв’язку з вашим постійним лікуванням.

· Майте безрецептурні ліки та медичні засоби (наприклад, термометр) для лікування високої температури.

· Наскільки це можливо, підтримуйте фізичну активність, щоб забезпечити гарний фізичний стан.

· Майте достатню кількість продуктів та предметів домашнього вжитку, приблизно на 2-4 тижні. Готуйтеся поступово і уникайте панічної закупки.

· Активуйте свою соціальну мережу. Заздалегідь зв’яжіться з сім’єю, друзями, сусідами чи медичними працівниками вашої громади та складіть спільні плани, що робити, коли COVID-19 поширюється у вашій громаді чи якщо ви захворіли.

· Дотримуйтесь інструкцій національних органів про те, як підготуватися до надзвичайних ситуацій.

· Продовжуйте практикувати загальну гігієну.

Що робити, якщо Ви захворіли?

1.Залишайтеся вдома та телефонуйте до місцевих служб охорони здоров’я за порадою.

2.Не забудьте уточнити, який у Вас імунокомпромісний стан.

Як можна захистити себе та інших?

Шановні батьки та вихователі! Нарешті наш ДНЗ відкрився і я з радістю чекаю того моменту, коли почну працювати на повну. Гарного навчального року! Ваш практичний психолог:)

ЧИМ ЗАЙНЯТИ ДИТИНУ, ЩОБ ПРОВЕСТИ ЧАС З КОРИСТЮ?

Психологиня і керівник центру розвитку дитини «Наші мрії – щасливе дитинство» Юлія Чемер, дає декілька порад батькам, чим можна зайняти дитину вдома. Аби влаштувати цікаві ігри з дитиною дошкільного віку, Юлія радить приєднати всі п'ять почуттів:

СЛУХ

Якщо прислухатися, то можна почути звуки, які не помітні у щоденній рутині.Аби зацікавити дитину, можна запропонувати їй зібрати в кімнаті будь-які предмети, починаючи від деталей конструктора, закінчуючи — подушкою. Предмети повинні бути різного розміру та матеріалу.Візьміть зручний ударний предмет, паличка для суші, ложка чи барабанна паличка, запропонуйте дитині постукати та послухати звук кожного вибраного предмета. Наступним етапом буде розпізнання звуку. Не дивлячись на предмет, по якому стукає мама або тато, дитина повинна впізнати, що це за предмет. Це дуже цікаво і корисно. Розвиває увагу, пам'ять, вдосконалює знання про навколишній світ та слух.

ЗІР

Пропонуємо закріпити з дитиною кольори та відтінки. Потрібно взяти будь-який предмет та запропонувати дитині, пошукати в кімнаті якомога більше предметів схожих за кольором. Увага дитини буде сконцентрована на пошуку предметів ідентичного кольору. Шукаючи той чи іншій колір, дитина буде запам'ятовувати предмети, які будуть зустрічатися в її полі зору. Аби дитині було цікавіше грати, можна влаштувати змагання серед членів сім'ї. Розвиває увагу та концентрацію дитини.

ТАКТИЛЬНІ ВІДЧУТТЯ

Предмети можна розпізнавати не тільки на дотик руками, а ще й носиком чи щічкою. Можна взяти клаптики тканини різної текстури та якості, предмети побуту чи одяг в цілому. Зав'язавши очі дитині, батьки називають, що це за предмет, де він лежав та для чого використовується. Наприклад, якщо це посуд, дитина повинна із зав'язаними очима знайти схожий за дотиком предмет. Це розвиває інтуїцію, концентрацію та навчає дитину відчувати на дотик різноманітні предмети.

ЗАПАХ

Гра називається: «Впізнай на запах». Скільки років дитині – стільки й ароматних «речей» потрібно підібрати. Наприклад, чай, лимон, яблуко, часник, тощо. Чим цікавіше і докладніше батьки підберуть продукти – тим веселіша буде гра. Інгредієнти потрібно сховати в будь-які непрозорі клаптики тканини або коробочки та баночки. Якщо дитині понад 5 років, то можна обрати парні на запах продукти та зав'язати очі.

Завдання №1: дитина повинна розпізнати все на запах.

Завдання №2: знайти пару кожному аромату із запропонованих.

Розвиває чуття нюху, пам'ять, увагу та моторику дитини.

СМАК

Разом із дитиною, можна пригадати смаки та описати їх. А пізніше по-справжньому змішати та спробувати те почуття, що називається «очікування – реальність». А як же приготування будь-якої страви? Дитину можна залучити до процесу готування та надати можливість спробувати складові страви на смак, а вже за обідом обговорити, який же продукт проявив себе яскравіше за всіх. Розвиває почуття смаку, пізнання навколишнього світу та увагу дитини.

РОЗВИТОК УЯВИ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Уява – особливий механізм, діяльність якого розкриває можливості самовираження, постійно живить джерело нових задумів і бажань їх реалізувати. Найпоширенішим є визначення уяви як форми творчої діяльності, що полягає в переробці у внутрішньому плані свідомості відображених раніше реальних зв’язків відношень об’єктів та явищ дійсності. Л.С. Виготський, визначаючи уяву, зазначав, що вона не повторює окремі враження наявного досвіду в таких самих співвідношеннях та формах, а будує з них різні нові сполуки. Живильним ґрунтом творчого процесу уяви є досконала пізнавальна сфера дитини, зокрема її операціональна складова, коли дитина аналізує предмети та явища, знає їх властивості, характерні ознаки, порівнює предмети між собою, може помітити нові функціональні можливості (так у дитячій грі звичайна коробка стає ліжком для немовляти; паличка – термометром, парасолька – мотоциклом або літаком).

Уява формується та розвивається поступово, паралельно зі збагаченням реального досвіду дитини в пізнанні навколишнього життя. Особливістю уяви та гри молодших дошкільнят є те, що вони невідривні від предметів, які їх оточують. Наприклад: вийшов з води, помітив на березі різні камінці – починається будівництво; мама погодувала дітей обідом – донька починає готувати для ляльки частування з листочків, камінців, жолудів, тощо; на дорозі побачили дивну корягу – і летять на літаку. Слід пам’ятати що ігри молодших дошкільників проходять дуже динамічно, і тривають, як правило, 10-15 хвилин, тому необхідно робити їх яскравими, привабливими, емоційно забарвленими. Необхідно наголосити, що малювання, конструювання чи ліплення є менш продуктивними для розвитку уяви малюка ніж гра. У молодшому дошкільному віці така робота має лише репродуктивний характер. Ліплячи, щось конструюючи або малюючи діти лише відтворюють побачене або почуте, без будь-яких власних доповнень. Проте не слід одразу відмітати ці види діяльності – вони накопичують досвід дитини з розуміння форми, структури, властивостей матеріалів, з якими вони працюють, розвивають моторику руки, спонукають мовленнєву діяльність. Необхідно також пам’ятати і про ще одну особливість уяви молодшого дошкільника – вона ще дуже нестійка, зовсім не підпорядкована якійсь певній задачі або цілі (Це легко помітити: «Я намалюю танк!», за 2 хвилини «Це в мене така вежа», ще за хвилину «Такий корабель буде» і далі задум юного художника може змінитися ще кілька разів). На останньому прикладі ми можемо бачити, що уява дитини дещо відрізняється від уяви дорослого, ви би змогла почавши малювати танк, побачити в своєму малюнку вежу та корабель?

У грі з молодшими дітьми дорослий має відігравати керівну роль, але не повністю брати на себе хід всієї гри, а скеровувати дитину до прояву ініціативи у використанні предметів, що могли б замінити реальні, розвиваючи здатність малят бачити багатофункціональність предметів, що їх оточують.Найбільші можливості для розвитку уяви дає творча сюжетно-рольова гра. В умовах гри дитина моделює реальність (уявна ситуація, роль дорослого, предмети-замісники, символічний характер дій та їх результатів), відтворює зміст, апробує різні схеми виконання або будує власний сюжет. Одним із головних завдань дорослого у розвитку уяви дитини є урізноманітнити ігрову діяльність свого маляти, щоб не вийшло так, що ваша дитина впадаю у застій, коли вона день за днем лише їздить на машині чи граю в ту ж саму «сім’ю». Ці ігри можна розширяти, вигадуючи подорожі для «сім’ї» чи нових персонажів, створюючи пригоди в інших чарівних країнах для водія машини, підкидаючи моральні проблеми під час гри (водій побачив пораненого пташеня, що йому зробити, полікувати його чи проїхати мимо? А чим лікувати? А що може замінити ліки? Відпустити птаха потім на волю, чи забрати із собою? А може він покатається із водієм і полетить додому, а потім буде навіщати нового друга.

Як же ми можемо управляти творчою уявою? Під час сюжетно-рольової гри, коли ви тільки починаєте створювати сюжет віддавайте ініціативу у створенні оточуючих вас «предметів» дитині, задавайте їй скеровуючи питання: «Яка лікарня в нас буде, велика чи маленька? Якого кольору стіни? А чи будуть там вікна? А кого ми будемо лікувати? Що ще може бути в нашій лікарні?» та починайте шукати предмети-замінники. Ви лише пригадайте, з яким інтересом ви будували халабуди з ковдр, стільців та подушок, для вас це був окремий світ, зі своїми правилами. Чим краще дитина буде грати, тим краще вона буде підготовлена до школи. Лише пригадайте, що при сюжетно-рольовій грі дитина має утримувати в пам’яті водночас особливості героїв, оточення, сюжетну лінію, тому спочатку не насідайте на неї з уточнюючими питаннями, і пам’ятайте, що гра дитини має бути добровільною, коли вона може вступити і вийти з неї у будь-який момент.

ВИРІШУЄМО ПРОБЛЕМИ БЕЗ КРИКУ

З якоюсь періодичністю на дітей кричать навіть найбільш люблячі батьки і причин цього може бути багато. Але в більшості випадків такий спосіб виражати емоції ми взяли від своїх батьків. Як перестати кричати на своїх дітей і чому це зробити необхідно, розповіла психолог Олена Кальна-Данилюк на своїй Youtube-каналі.

Для початку важливо розрізняти крик. Наприклад, якщо ми кличемо дитину їсти, а вона не чує або загралася, то цей крик не несе негативного посилу. А якщо ви кричите на дитину через те, що вона вам завадила щось зробити або зробила щось по-своєму, тобто через погану поведінку, тоді криком ви його просто принижуєте, пояснює психолог.

Чому батьки кричать:

1.Батьки переймають таку модель поведінки від своїх батьків, бабусь, дідусів.

2.Фізична і емоційна причина. Коли батьки втомлені або емоційно вигорілі.

3.Коли батьки вважають, що по-іншому з дитиною спілкуватися не можна.

Чому кричати на дітей погано:

1.Батьки передають дитині таку модель поведінки зі своїми дітьми і взагалі погану культуру в сім'ї.

2.Криками батьки принижують не тільки дитину, але і самих себе. Батьки – дорослі люди, і якщо дитина кричить, а батьки починають кричати у відповідь – тоді ви просто спускаєтеся до рівня дитини.

3.Діти втрачають відчуття самоцінності. Якщо батьки кричать на мене, тоді і інші люди можуть кричати.

4.Крик нічого не вирішує. Поставте собі питання: "Якого результату я хочу досягти?" І зрозумійте, що криком рішення і результату не буде.

Як навчитися не кричати на своїх дітей:

Для початку потрібно зізнатися собі, що ви дійсно кричите на дитину, але ви щиро хочете перестати це робити.

1. Підготуйте альтернативу поведінки крику

Можна сказати дитині, що ви розумієте її поведінку і емоції, але зараз ви не готові з нею розмовляти або не готові купувати в магазині 120-ту іграшку. Тут важливо бути дійсно спокійними, адже дитина це відчуває. І, якщо батьки раніше багато кричали, то дитина може провокувати і перевіряти батьків на емоції.

2. Вийдіть не з себе, а з приміщення

Якщо доросла дитина, тоді замість того, щоб зриватися і кричати на дитину, краще просто вийти з приміщення, пояснивши їй, що ви повернетеся до діалогу, коли дитина заспокоїться.

3. Запасайтеся ресурсом

Кожна людина в нормальному стані знає, як себе поводити. А коли ви втомлені, злі, голодні або роздратовані, тоді в хід йде крик. Наповнюйте себе емоціями, відновлюйте сили, енергію і тоді ви навіть не будете думати кричати на своїх дітей.

ІГРИ ДЛЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

Психологічні ігри та вправи для розвитку комунікації дітей дошкільного віку:

Гра «Ласкаве ім'я». Діти стають в коло, в центр якого виходить кожен з них по черзі. Решта дітей за допомогою вихователя називають варіанти ласкавого імені дитини, що знаходиться в центрі круга.

Гра «Хто до нас в гості прийшов?». Сприяє формуванню самоповаги у дітей, розвитку доброзичливого ставлення до інших дітей. Дорослий домовляється з двома-трьома дітьми про те, яких тварин вони будуть зображувати, потім вони по черзі входять у коло, решта дітей повинні здогадатися, який звірок прийшов до них в гості.

«Дракончик ловить свій хвіст» - відмінна комунікативна гра для дітей. Вона сприяє згуртуванню групи. Діти стають «паровозиком», тримаючись за пояс стоїть попереду. Під звуки музики перший учасник (голова дракона) намагається зловити останнього (хвіст дракона), решта міцно тримаються один за одного.

Гра «У пташки болить крильце» формує у дітей любов до оточуючих. Одна дитина зображує хвору пташку, він сумує, лягає на килимок, решта дітей за прикладом вихователя по черзі намагаються втішити її, підтримати ласкавими словами.

Гра «Хто краще розбудить» сприяє прояву своїх почуттів. Одна дитина зображує сплячу кішечку, решта дітей намагаються її розбудити різними ласкавими і ніжними словами і дотиками. Наприкінці гри діти вирішують, чий спосіб розбудити кішечку був найкращим.

Нижче представлені деякі з ігор, що розвивають комунікативні навички:

Гра «Ввічливі слова» навчає поваги та ввічливості. Діти стають в коло і кидають один одному м'яч, вимовляючи ввічливі слова привітання, вибачення, прощання або подяки.

Гра «Подарунок на всіх» розвиває вміння дружити, розуміти і радувати інших. Дітям по черзі дається завдання: «Якщо ти раптом став чарівником, що ти всім нам подаруєш?» Наприкінці гри провести конкурс, чий подарунок найкращий.

Гра «Чарівний букет квітів» вчить помічати позитивні якості інших дітей, робити компліменти, бути уважним, розвиває доброзичливі відносини. На підлозі розстелити шматок зеленої тканини. Це галявина. Чого на ній не вистачає? Квітів. Потрібно прикрасити цю галявинку квітами з пелюсток, кожна пелюстка - це комплімент, добре і ніжне слово будь-якому малюкові. Таким чином, дорослий підводить до думки, що потрібно бути добрим і уважним до оточуючих і прикрашати життя хорошими словами.

ЗНАЧЕННЯ СЛОВА

На відміну від сформованої особистості, дитина 3-4 років не володіє психологічними захисними механізмами, не здатний керуватися усвідомленими мотивами і бажаннями. Батькам варто обережно і уважно ставитися до своїх словесним зверненнями до дитини, оцінками вчинків дитини, уникати установок, які згодом можуть негативно проявитися в поведінці дитини, роблячи його життя стереотипної та емоційно обмеженою

Установки виникають повсякденно. Вони випадкові, слабкі, інші принципові, постійні і сильні, формуються з раннього дитинства, і, чим раніше вони засвоєні, тим сильніше їх дію. Раз виникнувши, установка жевріє і в сприятливий для неї момент життя дитини впливає на його поведінки і почуття.

Безсумнівно, велика частина батьківських установок позитивна і сприяє сприятливому розвитку особистого шляху дитини. А раз вони допомагають і не заважають, то і усвідомлювати їх не обов'язково. Це своєрідні інструменти психологічного захисту, які допомагають дитині зберегти себе і вижити в навколишньому світі. Прикладом історично сформованих і переданих з покоління в покоління позитивних установок, які охороняють людину, є прислів'я і приказки, казки та байки з мудрим адаптаційним змістом, де добро перемагає зло, де важливі стійкість, віра в себе і свої сили.

Нижче наведена таблиця найбільш часто зустрічаються негативних батьківських установок. Проаналізуйте, які директиви, оцінки та установки ви даєте своїм дітям. Зробіть так, щоб негативних було дуже мало, навчіться трансформувати їх у позитивні, які б розвивали в дитині багатство та яскравість емоційного світу й віру в себе.

Карантин – не відпочинок

Я постійно у пошуках нових знань і не втрачаю нагоди провести час з користю, тому 9 квітня 2020 року прослухала Вебінар на тему «Як психологічно протистояти стресогенності пандемії». Було дуже цікаво, доступно і пізнавально. Ось таке підвищення кваліфікації.

Як вберегти себе від паніки?

Паніка, тривога за себе або близьких людей – це нормальна реакція на нинішню ситуацію в країні та світі. Це все відбувається , тому що ми зараз не можемо задовольнити одну із своїх найголовніших потреб : потребу у безпеці, нас лякає невідомість того, що буде далі.

Як впоратися з таким станом і вберегти своє здоров’я – радить Андрій Карачевський, лікар-психіатр, психотерапевт, доцент кафедри загальної, дитячої, судової психіатрії і наркології НМАПО імені П.Л.Шупика:

1. Зрозумійте свої почуття. Прислухайтесь до своїх почуттів і, головне, не бійтеся їх. Розуміння своїх почуттів дає змогу якнайшвидше шукати шляхи відновлення душевної рівноваги.

2. Намагайтесь не піддаватись паніці і не створюйте паніку. Намагайтеся зберігати критичність мислення, намагайтеся не емоційно, а інтелектуально оцінити ситуацію, будьте максимально уважними та сконцентруйте увагу на тому, що ви можете корисне робити.

3. Підтримуйте зв'язки зі своїми близьким людьми. Не позбавляйте один одного підтримки, не відмовляйте один в одному в увазі і підтримкі.

4. Знайдіть собі корисне заняття. Спокій і рвіноваги гарантовано підтримуються, якщо у людини є чим зайнятися.

5. Вчасно їжте і відпочивайте вночі. Обов’язково снідайте та обідайте, вживайте побільше сезонних овочів та фруктів. Нічний сон дає змогу відновити сили, позитивно відображається на самопочутті.

6. Якщо ви нездужаєте - зверніться за медичною допомогою. Не запускайте хворобу, в стресі організм використовує свої ресурси швидко, і його потрібно підтримувати. Якщо ще не обрали свого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра - зробіть це.

7. Якщо ви відчуваєте пригніченість, дратівливість, напругу, тривогу, якщо у вас порушився сон, якщо ви не справляєтеся з емоціями - зверніться за допомогою. Якщо вам важко, зверніться по допомогу до тих, кому ви довіряєте і хто може підтримати вас: це можуть бути друзі, близькі, колеги, навіть просто оточуючі, дозвольте собі відчути їх турботу. Якщо така підтримка не допомагає, або її немає - зверніться до психолога або психотерапевта, вони допоможуть вам впоратися оптимальним чином.

Від себе можу додати, що треба дотримуватися рекомендацій МОЗ України та довіряти тільки офіційним джерелам інформації. Отже, дотримуючись цих простих рекомендацій Ви зможете пом’якшити або уникнути такого відчуття, як паніка.

Правила безпеки під час карантину

У Міністерстві охорони здоров'я України створили інформаційний ролик про правила безпеки під час карантину. Розраховане на дітей 55-секундне відео опублікували 16 березня в профілях МОЗ України в різних соцмережах.
"Допоможемо дітям убезпечитися від коронавірусу! пілкуймося з ними на важливу тему простою мовою. МОЗ України та телеканал ПЛЮСПЛЮС створили інформаційні ролики про безпеку дітей під час карантину", - йдеться у підписі до відео.
Рекомендую до перегляду wym-1585995896900

Як пояснити дитині, що карантин та самоізоляція – це серйозно?

Зараз, в ці нелегкі часи, усі дорослі переживають стрес, але також нелегко і дітям, деякі з них просто не розуміють що відбувається : чому не можна виходити на вулицю,контактувати з друзями.
Говорити зі своїми дітьми на цю тему дуже важливо, бо це формує в них реальне бачення, вони відчувають, що ви їм довіряєте, можете говорити на серйозні теми. Але саме головне те, що ви ще більше забезпечуєте їх безпеку.
Так що ж робити,з чого почати?
Психолог Юлія Чемер дає такі поради:
Залишившись вдома, без можливості гуляти де завгодно і скільки завгодно, з певними обмеженнями у пересуванні містом, ми потрапляємо до світу соціального самотності. На вас не діють чужі погляди і слова, ви не відчуваєте оцінки оточення. Занурення у власний побут, який теж вимагає організації. Зберіть сімейну раду, на якій обговоріть ваші спільні подальші дії. І не забувайте долучити до бесіди дітей.
Можна почати так: По всій земній кулі поширився вірус. Вірус – це така форма життя, яка переносить різні інфекції на живі організми, як люди або тварини. Оскільки люди дуже хочуть вберегтися від нього, нам потрібно побути вдома певний час. Таким чином, ми будемо працювати, як справжня команда з порятунку. Чим більше людей залишиться вдома – тим менше шансів у вірусу заразити кого-небудь. Є 2 нюанси,які потрібно врахувати:
1) Дитина побачить людей, які гуляють, на вулиці через вікно
Слід відразу обумовити, що ніхто нікого не обмежує від пересувань. Але зараз люди виходять в магазин або на роботу тільки в крайніх випадках. Щоб купити їжу або попрацювати, щоб ми залишалися вдома в безпеці, щоб водичка текла з крана і горіло світло. Розкажіть, навіщо люди ходять в масках і надягають рукавички. Проведіть майстер-клас по правильному миття рук і покажіть картинки, як виглядає сам вірус в збільшеному стані. Повірте, дітям це буде дуже цікаво дізнатися. Адже вони не мають досвіду прочитання шокуючою літератури і жахливих новин з мережі Інтернет.
2) Діти дуже рухливі та вимагають уваги
На тій же сімейній нараді складіть список справ, які потрібно робити під час карантину і приємних занять для всієї родини. Включіть в загальні обов'язки та відповідальність дитини: стежити, щоб всі мили руки перед їжею, після туалету і після приходу з магазину. Також дитина може протирати полички від пилу або стежити за тим, щоб всі пили воду. Обов'язки ви вже вибираєте згідно віку дитини.
Тільки передавши простими словами, що всі люди зараз повинні допомогти один одному таким чином – сидячи вдома, ви зможете самі привести свої думки в порядок і не створити психологічної травми для своїх дітей. Період дійсно призведе за собою труднощі, але тільки лише людська відповідальність може привести всіх до подальшого благополуччя. Всім бажаю здоров’я.

Шановні батьки та вихователі! На час карантину пропоную вам он-лайн консультування через Skype або Viber. За усіма питаннями звертатися за номером +380501439925 Карантин – психологічно нелегкий час, але ми можемо пережити його разом. Дякую за увагу!

Графік роботи практичного психолога Манченківського ДНЗ Безрук Марії Володимирівни на період карантину:

Виховання без насилля

Ви знаете, що майжеполовина населенняУкраїни(44%) страждала від насилля всім’ї впродовж свого життя, причому 30% зних зазнавали жорстокого поводженнявдитячому віці.Ці дані було отримано врезультаті проведення масштабного соціологічногодослідження ООН у2009р.

Насилля буває : 1) фізичне 2) психологічне. Кожен з цих видів несе за собою великі наслідки. Люди вже у дорослому віці страждають від різних типів психологічних проблем, навіть не підозрюючи, що зародилися вони ще у дитинстві. Насилля не виховує, а ранить.До насильства над дітьми найчастіше призводять:

1. Соціально-економічна нестабільність:низький рівень життя тадостатку, безробіття тощо.

2. Батьківське страждання від насильства вдитинстві.Ці батьки простонезнають інших методів виховання, тому щоїхтакож виховували подібним чином. Іцемогло повторюватися декілька поколінь.При цьому, майже кожна травмована дитина обіцяє собі, щонебуде так поводитися звласними дітьми, але вситуації конфлікту реалізує«батьківські сценарії».

Насильство над дітьми – це реальна загроза для розвитку суспільства. Адже жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є по¬штовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.

Кожна доросла людина має усвідомлювати, що ніякий вид насильства до гарного не призводить і якщо вона все ж прибігає до таких методів виховання, то і наслідки повинна усвідомлювати. Як кажуть : «Що посієш – те й пожнеш». Я розумію, що всі пройшли через багато подібного, але раніше були інші, складні часи, у людей не було доступу до усієї інформації, яку ми маємо зараз. Так давайте не будемо продовжувати далі ці страшні моделі батьківського виховання і навіть тоді, коли дуже важко, бути розумними та відповідальними батьками, адже наші діти заслуговують тільки на найкраще.

Основні закономірності та умови сприятливого розвитку дитини

Вікова психологія говорить, що процес особистісного розвитку має певні закономірності, які слід розглядати як тенденції розвитку. До головних факторів розвитку дитини належать:

1)спадковість

2)середовище

3)активність

Спадковість впливає на індивідуальні властивості людини і є передумовою її розвитку, середовище (суспільство) - на соціальні властивості особистості; активність - на індивідуальні і соціальні властивості.

Кожен фактор по своєму важливий, але на даний момент задача для батьків і вихователів – це створення сприятливих умов для повноцінного психологічного та фізичного розвитку дитини (2 фактор), щоб у майбутньому вона без проблем була активною, самостійною особистістю( фактор 3), завдяки цим умовам зростання.

Ми маємо усвідомлювати, що на нас лежить дуже велика відповідальність за повноцінний розвиток наших вихованців, як особистості. І роботи все для того, щоб ця місія не була провалена.

Давайте знайомитися?

Доброго дня!
Мене звати Безрук Марія Володимирівна, з 10 лютого я - практичний психолог ДНЗ. На даний момент я студентка 2 курсу Харківської державної академії культури, де навчаюся на спеціальності «Психологія». Робота з дітьми дошкільного віку мене приваблювала ще з першого курсу і хочеться надалі тільки розвиватися у цьому напрямку.

Шановні батьки та вихователі, сподіваюся, що ми з вами знайдемо спільну мову та будемо разом створювати сприятливі психологічні умови для розвитку вихованців садочку. А на моїй сторінці тепер ви зможете читати різні рекомендації та новини. Дякую за увагу.